- Фемінітиви властиві українській мові давно, це не тільки данина моді. Однак дехто вважає, що їх використання – приниження ролі жінки, а іменник чоловічого роду ніби "підіймає" її до рівня чоловіка.
- В українській мові потенційно закладена можливість творити фемінітиви за допомогою найпродуктивнішого суфіксу -к- (аптекар-аптекарка, бригадир-бригадирка, прем’єр-прем’єркка) та менш продуктивних -ин- (фахівець-фахівчиня, майстер-майстриня, виборець-виборчиня), -иц- (службовець-службовиця, підприємець-підприємиця).
- Однак з тієї причини, що вони похідні від назв чоловічого роду, їх сприймають як меншовартісні, а рідкість їх вживання приперчена мовним сексизмом.
- Нині утворення від іменників чоловічого роду назв жіночого є продуктивним. Для нас абсолютно нормальним є вживання паралельних форм - студент-студентка, філолог-філологиня, чернець-черниця, літертаурознавець-літературознавиця, магістр-магістрантка, натомість дивують форми на зразок - фотограф-фотографиня, посол-послиня чи посолка, доктор-докториця, академік-академиня тощо.
Тож фемінітиви — потреба часу, а свідоме їх вживання — це повернення в правильне мовне русло, що впливає передусім на вирішення гендерних проблем суспільства.Тому що сьогодні жінка — фахівчиня, яка абсолютно ні в чому не поступається фахівцю.
- Перевірте себе на знання фемінітивів. 10 питань і 3 варіанти відповіді,лише одна відповідь вірна.
- Що ж, поїхали ? Відповіді в кінці статті - не підглядай !
Немає коментарів:
Дописати коментар